Правильне читання
Коротка карта правил, з яких варто почати перед читанням уголос. Для точної вимови краще вчитись із учителем або перевіреним курсом.
Вивчено правил: 0 / 6
Подовження голосного звука. Важливо не ковтати довгі звуки й не тягнути короткі там, де подовження немає.
وَلَا ٱلضَّآلِّينَ
У слові «ад-даалліін» — найдовше подовження (мадд лязім): голосний тягнеться помітно довше за звичайний.
М'який носовий призвук у певних поєднаннях літер. Його не треба робити різким або занадто довгим.
إِنَّآ أَعْطَيْنَـٰكَ ٱلْكَوْثَرَ
У «іннаа» над ном стоїть шадда — звук іде «в ніс» приблизно на два рахунки.
Коли один звук переходить у наступний. Це робить читання плавним, але правило залежить від конкретних літер.
وَلَمْ يَكُن لَّهُۥ كُفُوًا أَحَدٌۢ
«Ям йакун лягу»: кінцевий нун зливається з наступним лям і окремо не вимовляється.
Звук читається не повністю відкрито й не повністю злито. Одна з тонких тем, яку краще слухати на прикладах.
إِنَّ ٱلْإِنسَـٰنَ لَفِى خُسْرٍ
«Аль-інсаан»: нун не вимовляється чітко й не зливається — звук ніби прихований перед сін.
Легке відбиття звука в певних літерах, особливо коли вони мають сукун або стоять наприкінці слова.
قُلْ هُوَ ٱللَّهُ أَحَدٌ
Якщо зупинитися на «ахад», кінцевий даль дає легке відбиття — коротке «відлуння».
Правильні місця зупинки допомагають не розривати зміст аята й дихати природно під час читання.
ٱللَّهُ لَآ إِلَـٰهَ إِلَّا هُوَ ٱلْحَىُّ ٱلْقَيُّومُ ۚ
Малі значки над рядком (ۚ ۖ ۗ) підказують, де зупинятися можна, а де краще не розривати думку.
Для слов'янського вуха ці пари звучать майже однаково — а в арабській це різні літери, і заміна змінює слово. Це найчастіше джерело помилок.
Обидві — «с». Але сад вимовляється з піднятою спинкою язика: звук глухий і «важкий», ніби з луною.
Та — легка, як українська «т». Та (ط) — «важка», з притиском, язик ширше торкається піднебіння.
Дад — найважча літера арабської; її вимовляють боком язика об кутні зуби. Не «д» і не «з».
Га — легкий видих. Ха — глибший, із середини горла, без хрипу й без української «х».
Каф — як українське «к». Каф (ق) — глибше, від кореня язика біля горла.
Айн не має відповідника в українській: це стиснення в середині горла, а не голосний.
П'ять місць артикуляції. Знати їх — половина справи: більшість помилок вимови саме тут.
ا و ي
Звук іде вільно, без опори — це літери подовження.
ء ه ع ح غ خ
Три пари: глибина горла, середина й ближній край.
ت د ط ن ل ر س ص ز …
Найбільша група — 18 літер: від кореня язика до кінчика біля зубів.
ف ب م و
Ф — губа з зубами; б, м, в — обидві губи.
ن م
Тут живе ґунна — носовий призвук у нун і мім із шаддою.
Головне правило: повільно. Швидке читання змазує саме ті звуки, які ви вчите.
Ця сторінка дає орієнтир, а не замінює живу перевірку вимови. Найкращий шлях: слухати читця, повторювати короткі уривки й давати комусь досвідченому перевірити помилки.